Іспанія має багаторівневу систему оподаткування з податками на державному, регіональному та місцевому рівнях. Ключові податки включають прибутковий податок для фізичних осіб, корпоративний податок для компаній, податок на додану вартість, а також податки на майно, нерухомість та інші специфічні збори. У цій аналітичній статті розглянемо основні види податків Іспанії, їхні ставки для різних категорій платників, особливості для нерезидентів, останні зміни податкового законодавства, податкові пільги та процедури подання декларацій.
Прибутковий податок для фізичних осіб (IRPF)
Що таке IRPF. Прибутковий податок на фізичних осіб (іспанською Impuesto sobre la Renta de las Personas Físicas, IRPF) – це прямий податок, яким обкладаються доходи резидентів Іспанії. Він охоплює усі види доходів: заробітну плату, прибуток від підприємницької діяльності, доходи від капіталу (відсотки, дивіденди, орендна плата), пенсії, а також приріст капіталу (наприклад, від продажу активів). Важливо, що існує мінімум особистий та сімейний, який не оподатковується – частина доходу, необхідна для базових потреб платника і його утриманців. Також певні доходи звільняються від оподаткування, якщо це прямо передбачено законом.
Прогресивна шкала ставок. IRPF є прогресивним податком – ставка зростає із ростом доходу, щоб забезпечити принципи справедливості іспанської податкової системи. Ставки складаються з двох частин: державної та регіональної. Кожен автономний регіон встановлює свою шкалу для приблизно половини податку, тому загальні ставки можуть дещо відрізнятися залежно від регіону проживання платника. Для орієнтиру нижче наведено типову шкалу ставок IRPF (сума державної та середньої регіональної частини) для 2024 податкового року.
Таблиця: Ставки прибуткового податку (IRPF) в Іспанії на 2024 рік
| Оподатковуваний дохід (€) | Ставка IRPF |
|---|---|
| 0 – 12 450 | 19% |
| 12 451 – 20 200 | 24% |
| 20 201 – 35 200 | 30% |
| 35 201 – 60 000 | 37% |
| 60 001 – 300 000 | 45% |
| понад 300 000 | 47% |
Джерело: La Moncloa, 2025.
Таблиця: Прогресивні ставки прибуткового податку IRPF (сукупні державна + регіональна частини). З доходу в межах кожного діапазону сплачується відповідний відсоток, причому вищі ставки застосовуються лише до суми, що перевищує межу попереднього діапазону. Наприклад, із річного доходу 22 000 € резидент заплатить 19% з перших 12 450 €, 24% – з наступних 7 750 € та 30% – з останніх 1 800 €, а не 30% з усього доходу.
Оподаткування заощаджень і інвестицій. Окремо від наведених вище ставок оподатковуються доходи від заощаджень – дивіденди, відсотки, приріст капіталу від продажу активів тощо. Для таких доходів діє загальнонаціональна шкала зі ставками приблизно від 19% до 28%, залежно від суми прибутку. Наприклад, приріст капіталу до 6 000 € оподатковується за ставкою 19%, від 6 000 € до 50 000 € – 21%, від 50 000 € до ~200 000 € – 23%, а понад 200–300 тис. євро може оподатковуватися за ставками до 27–28%. Ці ставки застосовуються рівномірно по всій країні і не розділяються на регіональну частину.
Податкові знижки та пільги (IRPF). Іспанське законодавство передбачає ряд податкових знижок (deducciones) для платників IRPF, що дають змогу зменшити кінцеву суму податку. До них належать: знижки за сімейними обставинами (наприклад, на утриманців, дітей, літніх батьків), податкова знижка на сплачені внески до благодійних організацій та пожертвування (до 80% від перших 150 € пожертви на благодійність), знижки на інвестиції у житло (для тих, хто придбав перше житло до 2013 року діє право на вирахування частини іпотечних відсотків), внески до приватних пенсійних фондів (у межах встановленого ліміту внесок зменшує оподатковуваний дохід) тощо. Крім державних, регіональні влади можуть установлювати власні податкові знижки – наприклад, деякі автономні спільноти надають додаткові пільги сім’ям з дітьми, орендарям житла, витратам на освіту тощо. Наявність і розмір пільг різниться за регіонами, тому під час розрахунку IRPF резидент враховує як загальнодержавні, так і регіональні відрахування.
Особливості оподаткування нерезидентів (IRNR). Нерезиденти Іспанії не сплачують IRPF; натомість з їхніх доходів іспанського походження стягується податок на доходи нерезидентів (Impuesto sobre la Renta de No Residentes, IRNR). Здебільшого IRNR утримується за фіксальними ставками, без прогресивної шкали, і без більшості пільг, доступних резидентам. Стандартна ставка IRNR – 24% від валового доходу. Проте для поданих з країн ЄС, Ісландії чи Норвегії ставка знижується до 19%. Наприклад, нерезидент, який здає квартиру в Іспанії, сплатить 24% від орендного доходу (але громадянин ЄС може платити 19% і також вираховувати витрати на утримання нерухомості). Приріст капіталу нерезидентів (наприклад, прибуток від продажу іспанської нерухомості або акцій) оподатковується за ставкою 19% незалежно від резидентства. Нерезиденти зобов’язані декларувати іспанські доходи за кожним окремим випадком отримання (як правило, подання через форму Modelo 210 щоквартально або при одноразовому доході). Варто зауважити, що якщо нерезидент працює в Іспанії за контрактом, він може підпадати під особливий режим (“закон Бекхема”), за яким за його доходами протягом перших 5–6 років проживання застосовується фіксована ставка 24% (до певної суми) замість прогресивного IRPF – ця опція приваблива для іноземних фахівців і була розширена Законом 28/2022 про стартапи.
Останні зміни IRPF. Податкова шкала IRPF періодично оновлюється. Останніми роками уряд підвищив ставки для найвищих доходів: так, було додано новий верхній щабель оподаткування (понад 300 тис. €) зі сукупною ставкою близько 47%. Також збільшено ставки оподаткування інвестиційних доходів для дуже великих прибутків (введено рівень 27–28% для приросту капіталу понад ~300 тис. €). Водночас встановлювалися нові податкові пільги для стимулювання певних секторів та підтримки сімей. Наприклад, із 2023 року підвищено максимальний розмір знижок на благодійні пожертви та впроваджено додаткові регіональні відрахування у деяких автономіях. Значна реформа стосувалася також іноземних фахівців: згаданий Закон про стартапи (кінець 2022 р.) розширив коло осіб, які можуть скористатися спеціальним режимом оподаткування як нерезиденти (фікс. ставка 24%), включивши в нього «цифрових кочівників» – іноземців, що працюють віддалено з Іспанії.
Корпоративний податок (Impuesto sobre Sociedades)
Загальна характеристика. Корпоративний податок (Impuesto sobre Sociedades) – це податок на прибуток юридичних осіб (компаній), зареєстрованих в Іспанії. Резиденти (іспанські компанії) сплачують цей податок із загальносвітового прибутку, тоді як нерезиденти (іноземні компанії) – лише з прибутків, пов’язаних з їхньою діяльністю в Іспанії. Базовий (стандартний) номінальний податковий тариф на прибуток компаній в Іспанії становить 25%. Ця ставка застосовується до чистого прибутку, визначеного за правилами податкового обліку (які базуються на бухгалтерському прибутку з певними коригуваннями).
Знижені ставки для малого бізнесу. Для підтримки малого і середнього бізнесу запроваджено зниженні ставки корпоративного податку. З 2023 року компанії з невеликим річним обігом (менше 1 млн €) оподатковуються за ставкою 23% замість стандартних 25%. Крім того, новостворені підприємства отримують пільгову ставку 15% на перший період, коли вони отримали прибуток, і на наступний за ним рік. Тобто стартапи та нові компанії фактично сплачують лише 15% податку на прибуток протягом перших двох років діяльності з позитивним фінансовим результатом (ця пільга не діє, якщо нова компанія входить до складу вже існуючої групи або створена шляхом реструктуризації). Додатково, спеціальним законом про стартапи (Ley 28/2022) передбачено, що так звані «компанії-стартапи» можуть застосовувати ставку 15% навіть протягом перших чотирьох років прибуткової діяльності за умови збереження статусу стартапу.
Особливі режими для великих і окремих компаній. Базова ставка 25% поширюється на більшість фірм. Вищі ставки діють лише для окремих секторів: наприклад, компанії, що займаються розвідкою та видобуванням вуглеводнів, а також банки (кредитні установи) оподатковуються за ставкою 30%. Натомість певні інвестиційні фонди та фінансові установи мають знижену ставку 1% або взагалі звільняються від сплати цього податку (наприклад, зареєстровані SOCIMI – іспанські фонди нерухомості – не платять податок на прибуток, доки розподіляють дивіденди, за що натомість сплачують особливий збір). Для підприємств на Канарських островах у спеціальній економічній зоні ставка становить лише 4%, що є частиною режиму стимулювання інвестицій у цей регіон.
Оподаткування нерезидентів. Іноземні компанії, які ведуть діяльність в Іспанії через постійне представництво (філію), сплачують податок на прибуток за тими ж ставками – 25% (або знижені 23% для малих, якщо відповідають критеріям). Якщо ж нерезидентна компанія отримує дохід з Іспанії без постійного представництва (наприклад, пасивні доходи), такий дохід підлягає оподаткуванню у джерела виплати – зазвичай шляхом утримання податку (в залежності від типу доходу: дивіденди, відсотки тощо) відповідно до ставок IRNR або угод про уникнення подвійного оподаткування.
Податкові пільги та винятки (корпоративний податок). Іспанська система оподаткування прибутку підприємств містить ряд механізмів, що фактично зменшують податкове навантаження для певних діяльностей. Серед них – інвестиційні кредити та відрахування (наприклад, податкова знижка на витрати на НДДКР, технологічні інновації), резерви капіталізації та резерви компенсації збитків для малих підприємств (компанії можуть відкладати частину прибутку в резерв, знижуючи поточний оподатковуваний прибуток), прискорена амортизація активів для інвестицій, що стимулюються, тощо. Такі інструменти дозволяють компаніям легально зменшити базу оподаткування або суму податку, сплачуючи ефективно менший відсоток. Водночас в Іспанії імплементовані європейські правила щодо мінімального оподаткування великих транснаціональних компаній – з 2024 року вводиться додатковий «податок Top-Up» для груп компаній, що забезпечує мінімальну ефективну ставку 15% у кожній юрисдикції, де оперує велика корпорація (це реалізація глобальної ініціативи OECD щодо мінімального корпоративного податку).
Останні зміни. У 2023 році уряд знизив ставку податку на прибуток для малих підприємств (обіг <1 млн €) з 25% до 23%, аби підтримати мікробізнес. Також прийнято рішення про поетапне зменшення ставки для малого та середнього бізнесу: заплановано, що до 2025–2027 років ставка для компаній з обігом до 1 млн € поступово знизиться до 20%, а для підприємств із обігом до 10 млн € – до 20% (зараз для них фактично діє стандартна). Закон про стартапи (2022) запровадив зазначені пільги 15% на 4 роки для інноваційних підприємств. Окрім того, Іспанія у 2023–2024 рр. впровадила мінімальний ефективний податок 15% для великих корпоративних груп згідно з міжнародними домовленостями (імплементовано через механізм коригування податкових зобов’язань великих компаній). Таким чином, законодавство еволюціонує як у напрямку стимулювання малого бізнесу, так і у напрямку гарантування, що великі корпорації сплачують справедливу частку податку.
Приклад для порівняння. Компанія-А (велика) з прибутком 5 млн € заплатить 25% податку (1,25 млн €). Компанія-Б (мала, оборот 0,8 млн €) з прибутком 100 тис. € підпадає під знижену ставку 23% і сплатить 23 тис. €. Стартап-В з прибутком 50 тис. € у першому прибутковому році сплатить лише 15% (7,5 тис. €) за пільговим режимом для нових підприємств. Різниця очевидна: політика спрямована на підтримку молодих і малих бізнесів.
Податок на додану вартість (IVA)
Загальна інформація. Податок на додану вартість (ісп. Impuesto sobre el Valor Añadido, IVA) – це основний непрямий податок в Іспанії, який накладається на споживання товарів і послуг. IVA схожий на ПДВ в інших країнах ЄС і стягується на кожному етапі постачання товарів/послуг з доданої вартості. Остаточне податкове навантаження несе кінцевий споживач, а підприємства лише збирають і перераховують цей податок до бюджету.
Ставки IVA. В Іспанії діє три основних ставки ПДВ:
- Стандартна ставка – 21%. Застосовується до більшості товарів і послуг. Наприклад, одяг, електроніка, техніка, послуги ресторанів і звичайні покупки обкладаються 21% ПДВ.
- Знижена ставка – 10%. Ця ставка призначена для товарів і послуг першої необхідності або соціального значення. Зокрема, 10% IVA застосовується до більшості харчових продуктів і безалкогольних напоїв, пасажирських перевезень, готельних послуг, послуг громадського харчування (ресторани, кафе) та ремонту житла. Наприклад, продукти харчування (м’ясо, риба, вода в пляшках), транспортні квитки, проживання в готелі – оподатковуються за ставкою 10%.
- Суперзнижена ставка – 4%. Найнижча ставка, яка застосовується до основних товарів і послуг, визначених законом як необхідні. До них належать, зокрема, основні продукти харчування: хліб, молоко, яйця, фрукти та овочі; а також книги, газети, журнали, деякі лікарські засоби і товари медичного призначення. Таким чином, наприклад, купівля буханця хліба чи ліків обкладатиметься ПДВ лише 4%.
Крім цих основних ставок, в останні роки тимчасово застосовуються спеціальні понижені ставки на окремі категорії. Зокрема, у відповідь на енергетичну кризу уряд знизив ПДВ на електроенергію та газ до 5% (замість 21%), а у 2023 році – запровадив нульову ставку (0%) на низку базових харчових продуктів, щоб пом’якшити інфляційний тиск. Так, з 1 січня 2023 року ПДВ на основні продукти харчування (хліб, молоко, овочі, фрукти, крупи) був тимчасово знижений з 4% до 0%, а на оливкову олію та макаронні вироби – з 10% до 5%. Ці антикризові заходи діяли протягом 2023 – першої половини 2024 року і були продовжені рішенням уряду до 30 вересня 2024 року. Після стабілізації цін очікується повернення до стандартних ставок (восени 2024 року ПДВ на деякі продукти планово повернули на рівень 5% і 10%. Таким чином, законодавство про IVA достатньо гнучко реагує на економічну ситуацію, дозволяючи тимчасово змінювати ставки.
Звільнення від ПДВ. Деякі операції в Іспанії звільнені від сплати IVA (тобто ПДВ з них не стягується). Це, зокрема, освітні послуги (навчання у школах, університетах), медичні та стоматологічні послуги, оренда житла фізичним особам, фінансові та страхові послуги, експорт товарів за межі ЄС тощо. Для звільнених операцій постачальник не нараховує ПДВ клієнту, але і не має права на відшкодування “вхідного” ПДВ (сплаченого постачальникам).
Спеціальні режими IVA. Варто зауважити, що Іспанія має окремі податкові режими для віддалених територій. Наприклад, Канарські острови не підпадають під дію стандартного IVA – там діє власний податок на споживання (IGIC) із базовою ставкою 7%, а в Сеуті і Мелільї застосовується локальний податок на споживання (IPSI). Однак для більшості платників на материковій частині та Балеарських о-вах діють саме ставки IVA, зазначені вище.
Останні зміни IVA. Окрім вже згаданих тимчасових знижень ставок на продукти харчування та енергоносії у 2022–2023 роках, інших значних змін у ставках IVA останнім часом не відбувалося – стандартна ставка 21% залишається незмінною з 2012 року. Проте у 2021–2022 роках Іспанія на рівні ЄС просувала ініціативи щодо більшої гнучкості застосування ПДВ для держав-членів та можливості встановлювати нульові ставки на соціально значущі товари (що й було реалізовано під час кризи). Очікується, що і надалі уряд може використовувати механізм тимчасового зниження ПДВ у разі екстрених ситуацій (кризи).
Приклад впливу зниженої ставки. Уявімо, що сім’я витрачає 500 € на місяць на продукти харчування, які підпадають під 10% ПДВ. З них податок складе ~45,45 € (ПДВ). Якби ті самі продукти оподатковувались за 21%, податок становив би ~86,78 €. Різниця майже вдвічі – економія для споживача ~41 € на місяць завдяки зниженій ставці для продуктів. Це демонструє важливість диференціації ставок IVA для підтримки доступності товарів першої необхідності.
Податки на майно та нерухомість
Податок на багатство (майно) – Impuesto sobre el Patrimonio. Impuesto sobre el Patrimonio – це податок на чисті активи фізичних осіб (тобто на їхнє чисте багатство). В сучасному вигляді цей податок був відновлений після кризи 2008 року і нині стягується щорічно з заможних платників. Він розраховується з сукупної вартості майна особи (нерухомість, фінансові активи, банківські рахунки, інвестиції, предмети розкоші тощо) за вирахуванням боргових зобов’язань. Податок має прогресивну шкалу ставок і значний неоподатковуваний мінімум.
- Неоподатковуваний мінімум. Загальнодержавний мінімум, на який зменшується база оподаткування, становить 700 000 €. Тобто, якщо чистий капітал платника не перевищує цю суму, податок на багатство фактично не сплачується. Додатково звільняється від оподаткування основне місце проживання (житло) платника в межах 300 000 € вартості. Таким чином, резидент Іспанії починає платити податок на багатство лише якщо його чисті активи перевищують приблизно 1 млн € (700 тис. + житло 300 тис.). Кожна автономна спільнота може встановлювати власний неоподатковуваний мінімум, тому в деяких регіонах він вищий. Наприклад, в регіоні Мурсія на 2023–2024 роки мінімум підвищено до 3,7 млн €, а Мадрид фактично надає 100% пільгу (податок там умовно «обнулений» для резидентів).
- Ставки податку. Ставки Impuesto sobre el Patrimonio прогресивні – від 0,2% на менші статки до приблизно 2,5% для найбільших. Кожна автономія знову ж таки має право встановлювати свою шкалу в межах, дозволених державою. Типова (базова) шкала державного закону передбачає ставки: 0,2% для першого мільйона понад мінімум, з поступовим зростанням до 2,5% для статків понад ~10,7 млн €. Проте через великі відмінності між регіонами ефективні ставки можуть різнитися. Наприклад, в Каталонії чи Валенсії багаті платники сплачують цей податок, а в Мадриді діє 100% знижка (тобто ставка фактично 0%).
- Спеціальний “податок солідарності” на великі багатства. У 2023 році на державному рівні було запроваджено новий тимчасовий податок для дуже заможних осіб – Impuesto Temporal de Solidaridad de las Grandes Fortunas (тимчасовий податок солідарності на великі статки). Він діє паралельно з основним податком на майно і зачіпає платників з чистим багатством понад 3 млн €. Фактично це додатковий податок, покликаний охопити тих багатіїв, які в деяких регіонах уникали сплати через місцеві пільги. Шкала ставкок цього податку: 1,7% – на частину статків від 3 млн до ~5,35 млн €, 2,1% – від ~5,35 млн до ~10,7 млн €, і 3,5% – понад ~10,7 млн €. Перші 700 тис. € та основне житло (до 300 тис.) також виключаються з бази. Сплачена сума звичайного податку на багатство (IP) вираховується з нового податку, щоб не було подвійного стягнення. Цей “солідарний” податок був запланований як тимчасовий захід на 2022–2023 роки, але його дію продовжено. Таким чином, максимальне сумарне навантаження на найбагатших осіб може сягати 3,5% від їх статків щороку.
- Резиденти vs нерезиденти. Резиденти Іспанії сплачують податок на багатство із всього свого світового майна. Нерезиденти сплачують його лише з майна на території Іспанії (за т.зв. принципом реальної податкової зобов’язаності). Практично, якщо нерезидент володіє, наприклад, будинком в Іспанії вартістю 2 млн €, він має подати декларацію і сплатити податок лише з цього будинку (мінус неоподатковуваний мінімум 700 тис. €, тобто фактично з 1,3 млн € за прогресивною шкалою). Резиденти ж враховують усі активи (іспанські та закордонні) при досягненні порогу. Звітність по цьому податку подається разом із річною декларацією IRPF (для резидентів) або окремо (для нерезидентів, якщо їхні іспанські активи підпадають під оподаткування).
Податок на нерухомість (IBI). Impuesto sobre Bienes Inmuebles (IBI) – щорічний місцевий податок на володіння нерухомістю в Іспанії. Це аналог українського податку на нерухоме майно, який сплачують всі власники будинків, квартир, земельних ділянок. Ставка IBI встановлюється муніципалітетом (місцевою радою) і становить приблизно від 0,4% до 1,1% від кадастрової вартості об’єкта нерухомості. Кадастрова вартість (valor catastral) зазвичай значно нижча за ринкову (приблизно 30–50% ринкової ціни). Кожна міська рада визначає конкретну ставку в цьому діапазоні залежно від типу нерухомості і потреб бюджету. Наприклад, у невеликому містечку ставка може бути 0,5%, а у великому місті – близько 0,9–1%. IBI сплачується як резидентами, так і нерезидентами – важливий саме факт володіння майном. Податок зазвичай виставляється раз на рік (або розбивається на кілька платежів) і сплачується власником нерухомості за місцем розташування майна.
Для нерезидентів існує особливість: якщо нерезидент володіє житловою нерухомістю в Іспанії і не здає її в оренду, то окрім IBI він зобов’язаний щороку сплачувати невеликий податок на «уявний» дохід від володіння – так званий дохід від іммобілізованого капіталу за системою IRNR. Цей умовний дохід розраховується як певний відсоток від кадастрової вартості (1,1% або 2% залежно від перегляду оцінки), з якого потім береться податок 19–24%. Але якщо нерухомість здається в оренду, тоді оподатковується фактичний орендний дохід, як зазначалося в розділі про IRNR.
Інші податки, пов’язані з нерухомістю. При покупці-продажу нерухомості в Іспанії сплачується разовий податок на передачу майна: для вторинного житла це Impuesto de Transmisiones Patrimoniales (ITP) за ставкою приблизно 6–10% від вартості (ставка залежить від регіону), а для нового житла – ПДВ 10% + гербовий збір ~1,5%. Продавець нерухомості також може сплатити податок на приріст її вартості (Plusvalía Municipal) – місцевий податок на збільшення кадастрової вартості землі за час володіння, хоча останніми роками його механізм було реформовано після рішення суду.
Висновок щодо майнових податків. Податок на багатство спрямований на оподаткування дуже заможних осіб і приносить відносно невеликий відсоток доходів бюджету (деякі регіони його взагалі не стягують, надаючи пільги). Натомість IBI – суттєве джерело доходів місцевих бюджетів: кожен власник житла чи землі щороку робить внесок на користь свого муніципалітету. В сукупності, система оподаткування майна в Іспанії досить складна через розподіл повноважень між регіонами і центром, але дозволяє гнучко враховувати місцеві особливості та соціальні цілі (наприклад, звільнення основного житла, захист менш забезпечених від податку на багатство тощо).
Інші податки та збори
Податок на спадщину та дарування (Impuesto sobre Sucesiones y Donaciones). В Іспанії існує окремий податок на отримання спадщини або дарунку. Ставки цього податку прогресивні і встановлені на державному рівні в межах від 7,65% до 34% (для спадщин/дарунків великого розміру). Однак фактичне навантаження сильно залежить від автономної спільноти: регіони мають широкі повноваження щодо пільг і знижок. У багатьох регіонах для найближчих родичів (діти, подружжя) діють дуже високі пільги – до 99% суми податку, що практично звільняє більшість звичайних спадкоємців від сплати. Наприклад, Андалусія, Мадрид, Валенсія майже повністю звільняють дітей від податку на спадщину (за умови, що спадщина не надто велика). Водночас у деяких регіонах (Астурія, Каталонія) оподаткування значніших спадків може бути відчутним. Для спадкоємців дальшого ступеня споріднення (племінники, чужі особи) пільги мінімальні, і ставка може сягати верхніх меж (плюс застосовуються підвищувальні коефіцієнти залежно від ступеня споріднення і наявного багатства одержувача, інколи ефективна ставка може перевищувати 34%). Особливості для нерезидентів: раніше нерезиденти сплачували цей податок за загальнонаціональними правилами (без регіональних пільг), що призводило до дискримінації. Але рішенням Суду ЄС 2014 року Іспанію зобов’язали надавати рівні податкові пільги нерезидентам з ЄС/ЄЕЗ. Відтоді громадяни ЄС, які успадковують майно в Іспанії (або іспанці, які проживають за кордоном, але успадковують від нерезидента), можуть користуватися тими ж пільгами, що й резиденти відповідного регіону. А у 2018–2021 рр. іспанські суди поширили це право і на нерезидентів із-за меж ЄС, визнавши дискримінацію неконституційною. Отже, наразі і нерезиденти, іспанські та іноземні, зазвичай отримують спадщину за правилами тієї автономії, де знаходиться більшість майна або де проживав спадкодавець, з усіма її пільгами. Декларація з податку на спадщину подається окремо від IRPF і, як правило, має бути подана протягом 6 місяців від дати смерті (з можливим продовженням ще на 6 місяців за запитом).
Транспортні та дорожні податки. Іспанія стягує декілька видів податків, пов’язаних з транспортними засобами і дорогами:
- Податок на транспортні засоби (Impuesto sobre Vehículos de Tracción Mecánica, IVTM). Це щорічний місцевий податок, аналог українського транспортного податку, який сплачує власник автомобіля або мотоцикла за місцем реєстрації авто. Сума залежить від потужності двигуна і типу транспортного засобу, ставки встановлює муніципалітет у визначених законом межах. Наприклад, легковий автомобіль з двигуном 2 літри може обкладатися податком близько 60–150 € на рік (залежно від міста). Цей податок сплачують всі власники транспорту – як резиденти, так і нерезиденти, якщо транспорт зареєстровано в Іспанії.
- Податок при реєстрації транспортного засобу (Impuesto de Matriculación). Разовий податок, який сплачується при першій реєстрації нового автомобіля або мотоцикла в Іспанії. Його ставка залежить від рівня викидів CO₂ транспортного засобу. Чинна шкала: 0% для дуже екологічних авто, ~4.75% для низьких викидів, ~9.75% для середніх і до ~14.75% для високих викидів. Таким чином, купуючи автомобіль, покупець одразу сплачує цей екологічний податок – його мета стимулювати купівлю менш шкідливих для довкілля транспортних засобів.
- Дорожні збори (платні дороги). Хоч це й не податок у вузькому сенсі (а плата за послугу), варто згадати: в Іспанії існує мережа платних автомагістралей (autopistas de peaje), проїзд якими потребує сплати збору (порядку кілька євро залежно від дистанції). Багато таких концесійних трас останніми роками було зроблено безкоштовними після закінчення терміну концесії, але деякі залишаються платними. Додатково, на вантажівки в Каталонії введено екологічний збір за проїзд окремими дорогами. Однак загальнонаціонального «дорожнього податку» (віньєти) для легкових авто наразі немає, хоча обговорюються плани його запровадити у майбутньому для виконання вимог ЄС.
Акцизи та екологічні податки. Як і в інших країнах ЄС, в Іспанії діють акцизні збори (Impuestos Especiales) на пальне, тютюн, алкогольні напої та деякі інші товари. Вони встановлені в абсолютних сумах за літр чи одиницю товару. Наприклад, акциз на бензин становить близько 0,50 € за літр (сукупно державний та регіональний компоненти). Ці податки частково виконують екологічну функцію – зокрема, високе оподаткування пального стимулює економне використання. Окрім акцизів, у 2023 році Іспанія запровадила нові екологічні податки: податок на пластик та податок на відходи.
- Податок на пластикові упаковки. З 1 січня 2023 р. набув чинності Impuesto especial sobre los envases de plástico no reutilizables – податок на виробництво та імпорт невикористаного (одноразового) пластику в упаковці. Ставка – 0,45 € за кожен кілограм пластику, що не є переробленим. Цей податок сплачують виробники та імпортери пластикових паковань і товарів у такій упаковці, а мета його – скоротити використання пластику та стимулювати переробку (як частина європейської екологічної стратегії).
- Податок на захоронення відходів. Також з 2023 року введено загальнонаціональний податок на захоронення або спалення відходів (Impuesto sobre el Depósito de Residuos en Vertederos, la Incineración y la Coincineración de Residuos). Він стягується з операцій з відходами (в євро за тонну) і спрямований на те, щоб стимулювати переробку та повторне використання замість звалищ. Ставки залежать від типу відходів і операції, але в середньому ~40 € за тонну захоронених відходів. Цей податок адмініструється автономними спільнотами.
Окрім нововведень, триває дія більш традиційних екологічних зборів: наприклад, податок на фторовані парникові гази (для холодоагентів в системах кондиціювання), спеціальний податок на електроенергію (раніше 5,11%, зараз тимчасово знижений до 0,5% через енергокризу) тощо. Всі вони покликані або збільшити вартість екологічно шкідливих дій, або зібрати кошти на екологічні програми.
Інші важливі податки та збори:
- Податок на ділову діяльність (IAE). Це місцевий податок для юридичних осіб і підприємців на здійснення економічної діяльності. Малий бізнес звільнений (не сплачується, якщо оборот менше 1 млн €). Великі компанії сплачують IAE щорічно, сума залежить від виду діяльності та розміру підприємства.
- Податок на фінансові транзакції. З 2021 року в Іспанії діє податок на операції з акціями (0,2% від вартості придбання іспанських акцій великих компаній) – аналог фінансової транзакційної ставки, впроваджений для стримування спекулятивних операцій на біржі.
- Податок на цифрові послуги. Також з 2021 року запроваджено податок 3% на доходи великих цифрових корпорацій від надання цифрових послуг в Іспанії (т.зв. «Google tax»), хоча його сплату деякі компанії переклали на користувачів.
Як бачимо, іспанська податкова система охоплює дуже широкий спектр зборів – від класичних прямих і непрямих податків до новітніх екологічних і цифрових зборів. Далі розглянемо, як відбувається подання податкових декларацій та виконання податкових зобов’язань.
Подання податкової декларації в Іспанії
Декларація з прибуткового податку (IRPF). Основна маса громадян Іспанії подає щорічну податкову декларацію про доходи – Declaración de la Renta. Податковий період для IRPF співпадає з календарним роком (1 січня – 31 грудня). Кампанія декларування доходів за минулий рік проводиться навесні наступного року. Зазвичай початок кампанії – початок квітня, завершення – 30 червня. Наприклад, декларацію за 2024 рік можна буде подати з початку квітня до кінця червня 2025 року. Подання здійснюється здебільшого онлайн через портал Податкового агентства (Agencia Tributaria). Багатьом платникам доступний попередньо заповнений бланк-декларація (borrador), який можна перевірити та підтвердити. Крім онлайн-подачі, податкова служба надає послуги допомоги: можна подати декларацію телефоном (попередньо записавшись на обслуговування) або особисто в офісі Agencia Tributaria за попереднім записом. Всі ці опції доступні протягом кампанії декларування. Якщо декларація показує недоплату податку, суму потрібно сплатити до дедлайну (або розбити на два платежі – до червня і листопада). Якщо ж утримані протягом року податки перевищили належне, то після подання держава повертає переплату на банківський рахунок платника (зазвичай протягом кількох місяців).
Варто зазначити, що не всі фізичні особи зобов’язані подавати декларацію IRPF. Існують пороги доходу, нижче яких подання не є обов’язковим (наприклад, у 2024 році ті, хто має лише зарплату менше ~22 000 € від одного роботодавця, можуть не подавати декларацію). Однак багато хто подає добровільно, щоб отримати належні податкові вирахування (наприклад, сім’ї з дітьми – для отримання додаткових пільг).
Декларація для нерезидентів (IRNR). Нерезиденти, що отримують доходи в Іспанії, подають декларації за формою Modelo 210 окремо по кожному виду доходу. Наприклад, орендні доходи нерезидента за квартал декларуються до 20 числа наступного місяця після кварталу. При продажу нерухомості нерезидент повинен подати модель 210 протягом 3 місяців після операції для остаточного розрахунку податку (при тому 3% від ціни продажу покупець утримує одразу як авансовий платіж до бюджету). Тобто нерезиденти взаємодіють з податковою системою поокремо щодо кожного випадку доходу, а не через річну сукупну декларацію.
Декларація з корпоративного податку. Компанії подають річну декларацію з податку на прибуток за формуою Modelo 200. Якщо фінансовий рік співпадає з календарним, декларація подається між 1 та 25 липня наступного року. Таким чином, за 2024 рік компанія відзвітує до 25 липня 2025 р. Якщо ж компанія має інший фіскальний рік, то декларацію слід подати впродовж 6 місяців і 25 днів після завершення цього року. Подання здійснюється в електронній формі через систему Agencia Tributaria, і для цього юридична особа повинна мати електронний підпис або сертифікат. Сплата податку проводиться при поданні (можна обрати оплату з банківського рахунку або отримати квитанцію для оплати). Протягом року компанії також сплачують авансові внески з податку на прибуток (три аванси – у квітні, жовтні та грудні, розраховані за прибутком попереднього періоду).
Інші декларації. Платники ПДВ (підприємці та компанії) подають регулярні декларації з IVA – щоквартальні (для малого бізнесу) або щомісячні (для більших платників чи за добровільним рішенням) – за формою Modelo 303. Ці декларації містять суму нарахованого і сплаченого ПДВ, різниця перераховується до бюджету або заявляється до відшкодування. Так само подаються декларації з акцизів (щомісячно великими виробниками пального, тютюну тощо).
Податок на багатство (IP) декларується разом з IRPF (форма Modelo 714 подається до 30 червня). Податок на спадщину і дарування – за спеціальними формами до відповідних регіональних податкових управлінь (термін 6 місяців, як згадано). Нові податки (наприклад, податок на пластик) мають свої форми декларацій і строки (щомісячно для великих платників пластикового податку).
Податкове агентство та сервіси. Державне податкове агентство Іспанії (Agencia Estatal de Administración Tributaria, AEAT) відповідає за адміністрування більшості податків (державних). AEAT надає платникам численні електронні сервіси, довідкові матеріали та консультації. Існує навіть телефонна лінія підтримки, де можна отримати базову податкову інформацію. Для зручності подання декларацій агентство постійно вдосконалює онлайн-портал – нині більшість іспанських платників подають декларації та спілкуються з податковою саме онлайн.
Висновок. Податкова система Іспанії комплексна та багатокомпонентна, проте побудована за принципами прогресивності та соціальної справедливості. Резиденти сплачують податки зі світових доходів і статків, нерезиденти – лише з іспанських джерел. Ставки податків варіюються від низьких (нульові чи 4% для ключових товарів) до досить високих (до 47% з високих доходів, чи до 3,5% з надвеликих багатств), забезпечуючи значні надходження до бюджету і перерозподіл ресурсів. Останні зміни законодавства демонструють тенденцію до стимулювання малого бізнесу та інновацій, водночас із посиленням оподаткування розкішних статків і глобальних корпорацій. Іспанія, як член ЄС, гармонізує свої непрямі податки з європейськими вимогами та впроваджує сучасні екологічні податки в руслі “зеленої угоди”. Процедури подання декларацій і сплати податків максимально цифровізовані та уніфіковані по всій країні, що полегшує платникам виконання податкових обов’язків. В цілому, розуміння іспанської податкової системи є необхідним як для місцевих мешканців, так і для іноземців, які планують жити, працювати чи інвестувати в Іспанії, щоб ефективно планувати свої фінанси і користуватися доступними податковими пільгами, не порушуючи закон.
Джерела: Офіційні матеріали Податкового агентства Іспанії, Міністерства фінансів та урядових порталів (La Moncloa), а також професійні консультаційні ресурси (PwC Tax Summaries, законодавчі акти BOE та аналітичні огляди). У статті використано актуальну інформацію станом на початок 2025 року ( La Moncloa. 29/01/2025. Declaración de la renta 2024: ¿qué es el IRPF y cuándo se presenta? [Prensa/Actualidad/Hacienda] ) (Agencia Tributaria: Tipo impositivo) (Agencia Tributaria: Tipos impositivos de IVA) (Особливості системи оподаткування в Іспанії – аналіз від Relocation – Ukraine open for business) та враховано останні нововведення.
