Вступ. У Сполучених Штатах, окрім федерального прибуткового податку, більшість штатів стягують власний податок на доходи громадян. Однак системи оподаткування сильно відрізняються залежно від штату: деякі штати взагалі не мають такого податку, інші встановлюють єдину фіксовану ставку для всіх платників, а більшість застосовує прогресивну шкалу (чим більший дохід – тим вища ставка). Станом на тепер близько 14 штатів мають плоску (однорівневу) ставку прибуткового податку, 9 штатів не оподатковують зарплатні доходи взагалі, а решта штатів запровадили прогресивні ставки. Ця стаття розглядає особливості прибуткового податку для найманих працівників у кожному штаті, включно зі штатами без цього податку, штатами з прогресивними та фіксованими ставками, додатковими місцевими зборами чи правилами, а також містить зручні таблиці для порівняння ставок.
Штати без податку на прибуток
Декілька штатів США взагалі не стягують податок штату на прибуток (доходи). До них належать Аляска, Флорида, Невада, Південна Дакота, Техас, Вашингтон та Вайомінг – жителі цих штатів не сплачують з заробітної плати жодних штатних прибуткових податків.
Окремо варто згадати Теннессі та Нью-Гемпшир, які історично не обкладали податком заробітну плату, але стягували податок із певних видів інвестиційного доходу. Теннессі раніше оподатковував доходи від дивідендів та процентів (так званий Hall Tax), проте цей податок було повністю скасовано, починаючи з 2021 податкового року. Нью-Гемпшир не оподатковує заробітну плату (W-2 доходи) і наразі поступово знижує свою 5% ставку на проценти та дивіденди – податок зменшується на 1 процентний пункт щороку та буде повністю скасований для податкових періодів після 2026 року.
Штат Вашингтон хоч і не має традиційного прибуткового податку на зарплати, нещодавно запровадив 7% податок на дохід від продажу капіталу (capital gains), який застосовується тільки до дуже великих прибутків від інвестицій (для сум понад $250 000). Таким чином, мешканці Вашингтону з доходів у вигляді заробітної плати податок штату не платять, але надвисокі капіталовкладення можуть обкладатися окремим податком.
Життя в штаті без прибуткового податку означає більший «чистий» заробіток для працівників, адже з зарплати не утримуються штатні податки. Водночас такі штати часто компенсують відсутність прибуткового податку іншими зборами – вищими податками з продажів чи майна тощо. Іншими словами, доходи у цих штатах не оподатковуються, але фінансування бюджетів здійснюється за рахунок інших податкових надходжень.
Штати з фіксованою (плоскою) ставкою податку
Плоска (єдина) ставка податку означає, що всі платники сплачують однаковий відсоток від свого доходу, незалежно від його розміру. В штатах із такою системою високий дохід і низький дохід оподатковуються за однією ставкою. Наприклад, мешканець штату Колорадо платить близько 4,4% свого оподатковуваного доходу до бюджету штату як податок – якщо людина заробляє $100 000, вона заплатить ~$4 400, і таку ж відсоткову ставку (4,4%) сплатить той, хто заробив $10 000 (тобто ~$440). Плоскі ставки вважаються простішими для адміністрування і зрозумілими для платників, хоча критики зазначають, що вони не враховують платоспроможність і відносно сильніше впливають на малозабезпечених.
Наразі понад десять штатів застосовують плоску ставку прибуткового податку для фізичних осіб. У таблиці нижче наведено штати з фіксованою ставкою та розмір цієї ставки в кожному з них:
| Штат | Єдина ставка податку |
|---|---|
| Арізона | 2,50% |
| Колорадо | 4,40% |
| Джорджія | 5,49% |
| Айдахо | 5,80% |
| Іллінойс | 4,95% |
| Індіана | 3,05% |
| Кентуккі | 4,00% |
| Мічиган | 4,25% |
| Міссісіпі | 4,70% |
| Північна Кароліна | 4,50% |
| Пенсільванія | 3,07% |
| Юта | 4,65% |
Примітки: У Пенсільванії плоска ставка 3,07% діє ще з 1970-х і є однією з найнижчих в країні. Індіана також має порівняно низьку єдину ставку (близько 3,05%). Натомість Джорджія нещодавно перейшла від прогресивної шкали до єдиної ставки 5,49% (з подальшим поступовим зниженням до 4,99% протягом наступних років за умов виконання бюджетних показників). Багато з цих штатів впровадили плоскі ставки відносно недавно: наприклад, Арізона остаточно перейшла на ставку 2,5% у 2023 році, Міссісіпі знизила свою єдину ставку до 4,7% у 2024-му і планує довести її до 4,0% до 2026 року.
Динаміка змін: Деякі штати перебувають у процесі переходу до плоскої системи оподаткування. Айова, приміром, раніше мала прогресивні ставки (до 8,98% на верхніх рівнях доходу), але ухвалила закон про поетапне зниження податку – штат планує досягти єдиної ставки 3,9% до 2026 року, а нещодавні поправки навіть прискорили цю реформу: вже з 2025 року діятиме ставка 3,8%. Це відображає загальнонаціональний тренд: низка штатів у 2021–2024 роках ухвалили закони про перехід від прогресивної шкали до фіксованої ставки податку.
Штати з прогресивною шкалою оподаткування
Прогресивний податок означає, що ставка зростає зі збільшенням доходу. Доходи діляться на декілька діапазонів (*податковіBracket відповідний)). Найнижчий рівень доходу оподатковується за мінімальною ставкою, а найвищий рівень – за максимальною. Таким чином, платники з високими доходами сплачують більший відсоток, ніж ті, хто заробляє менше. Більшість штатів США, що мають прибутковий податок, використовують саме прогресивну шкалу. Зазвичай кількість податкових bracket варіюється від 2 до 10 (а іноді й більше) залежно від штату, і ставки можуть відрізнятися в рази між найнижчим та найвищим рівнями доходів.
У таблиці нижче узагальнено ставки прибуткового податку в штатах з прогресивною шкалою. Для кожного штату вказано діапазон ставок – від мінімальної до максимальної (для звичайного доходу фізособи, статус одиночного платника). Ці ставки застосовуються поступово: наприклад, у штаті з діапазоном 2%–6% найперші долари доходу оподатковуються за 2%, а лише доходи понад верхній поріг – за 6%.
| Штат | Діапазон ставок (мін.–макс.) |
|---|---|
| Алабама | 2% – 5% |
| Арканзас | 2% – 4,4% |
| Каліфорнія | 1% – 13,3% |
| Коннектикут | 2% – 6,99% |
| Делавер | 2,2% – 6,6% |
| Гаваї | 1,4% – 11% |
| Канзас | 3,1% – 5,7% |
| Луїзіана | 1,85% – 4,25% |
| Мен | 5,8% – 7,15% |
| Меріленд | 2% – 5,75% |
| Массачусетс | 5% – 9% |
| Міннесота | 5,35% – 9,85% |
| Міссурі | 2% – 4,8% |
| Монтана | 4,7% – 5,9% |
| Небраска | 2,46% – 5,84% |
| Нью-Джерсі | 1,4% – 10,75% |
| Нью-Мексико | 1,7% – 5,9% |
| Нью-Йорк | 4% – 10,9% |
| Північна Дакота | 1,95% – 2,5% |
| Огайо | 2,765% – 3,5% |
| Оклахома | 0,25% – 4,75% |
| Орегон | 4,75% – 9,9% |
| Род-Айленд | 3,75% – 5,99% |
| Південна Кароліна | 0% – 6,4% |
| Вермонт | 3,35% – 8,75% |
| Вірджинія | 2% – 5,75% |
| Західна Вірджинія | 2,36% – 5,12% |
| Вісконсин | 3,5% – 7,65% |
| Айова* | 4,4% – 5,7% |
Примітки: Як видно з таблиці, найвищі максимальні ставки нині у штатів Каліфорнія (13,3%), Гаваї (11%) та Нью-Йорк (10,9%). Такі високі ставки застосовуються лише до дуже великих доходів – наприклад, у Каліфорнії ставка 13,3% діє для річних доходів понад $1 млн (для одинаків). Натомість деякі штати мають відносно низькі верхні пороги: наприклад, Північна Дакота встановила максимально лише 2,5% (при двох податкових bracket), Огайо – близько 3,5% після нещодавнього скорочення ставок. Серед прогресивних систем трапляються і дуже пологі шкали оподаткування – скажімо, Оклахома починає з 0,25% на найменші доходи, а завершує на 4,75%, а Південна Кароліна взагалі має початкову 0% ставку (нульову ставку на невелику суму доходу) та досягає 6,4% на верхньому рівні.
Кількість податкових bracket також різниться. Деякі штати мають лише дві ставки – наприклад, Массачусетс довгий час мав єдину ставку 5%, але з 2023 року ввів додаткову 4% надбавку для доходів понад $1 млн, фактично зробивши дві ставки: 5% і 9% . Інші штати, навпаки, мають дуже детальні шкали: так, Гаваї розбивають доходи на 12 bracket зі ставками від 1,4% до 11%, Каліфорнія – на 10 bracket (1%–13,3%). У більшості штатів діапазон ставок становить приблизно від 3–6% (мінімум) до 5–9% (максимум), що видно з таблиці вище.
Айова наразі перебуває в процесі переходу на фіксовану ставку; наведені ставки 4,4%–5,7% діють у перехідний період і будуть замінені єдиною ставкою в найближчі роки.
Додаткові збори та особливі правила
Окрім базових штатних податків на прибуток, існують додаткові збори та унікальні правила оподаткування в різних штатах, які варто враховувати найманим працівникам:
- Місцеві (муніципальні) прибуткові податки. Деякі міста та округи стягують власний податок на доходи мешканців додатково до штатного податку. Загалом 17 штатів (та Вашингтон, D.C.) дозволяють місцевим органам самоврядування запроваджувати такі податки. Наприклад, мешканці Нью-Йорка (місто Нью-Йорк) сплачують міський податок, що прогресивно зростає до приблизно 3,9% на високі доходи, додатково до податку штату Нью-Йорк. Подібні місцеві прибуткові збори існують у містах Філадельфія, Детройт, кількох містах штату Огайо та інших. У штаті Індіана всі округи встановлюють свій додатковий податок (від ~0,3% до 3,4%) до фіксованої ставки штату. Тож залежно від міста проживання, фактичне податкове навантаження може дещо збільшуватися через місцеві податки.
- Додаткові надбавки для високих доходів. Деякі штати ввели спеціальні сюрчаржі (додаткові проценти) для дуже заможних платників. Каліфорнія ще з 2004 року застосовує додатковий 1% податку на доходи понад $1 млн на рік (кошти спрямовуються на програми з психічного здоров’я) – фактично цей 1% додається до верхньої базової ставки, утворюючи згадану максимальну ставку 13,3%. Массачусетс у 2022 році на референдумі також затвердив так званий “податок для мільйонерів” – додаткові 4% на частину доходу, що перевищує $1 млн (до цього штат мав плоску ставку 5% для всіх). Подібні надбавки підвищують податок для найбагатших платників, не зачіпаючи тих, чий дохід нижче встановленого порогу.
- Особливості розрахунку та пільги. Кожен штат має власні правила щодо вирахувань і податкових кредитів. Наприклад, деякі штати дозволяють відняти сплачений федеральний прибутковий податок із розрахунку штатного (це зменшує ефективну ставку; повне або часткове вирахування діє, зокрема, в Алабамі, Луїзіані, Монтані, Орегоні та деяких інших). Багато штатів надають податкові пільги для сімей з дітьми, кредит за навчання, звільняють від оподаткування певні види доходів (наприклад, соціальне забезпечення або пенсії) тощо. Такі нюанси можуть суттєво вплинути на суму податку, тому важливо ознайомитися з правилами саме вашого штату. Крім того, якщо ви працюєте в одному штаті, а живете в іншому, або переїжджаєте протягом року, вам, як правило, доведеться подавати податкові декларації в обох штатах – при цьому штат проживання зазвичай надає кредит на суму податку, сплаченого в штаті роботи, щоб уникнути подвійного оподаткування.
Висновок. Як бачимо, система оподаткування доходів найманих працівників у США значно відрізняється залежно від штату. Одні штати приваблюють відсутністю прибуткового податку, інші – простотою плоскої ставки, а треті встановлюють прогресивні шкали з вищими ставками для більших доходів. При цьому варто враховувати і додаткові місцеві податки та спеціальні правила, які можуть впливати на ваш реальний дохід після сплати податків. Сподіваємося, наведені таблиці та пояснення допоможуть вам зрозуміти податкову картину в різних штатах і спланувати свої фінанси, виходячи з того, де ви працюєте і проживаєте.
Джерела: Податкова інформація узагальнена зі звітів Tax Foundation, Business Insider та інших актуальних джерел (Flat Tax Revolution: State Income Tax Reform | Tax Foundation) (State Income Tax Rates: a Complete Guide and Comparison for 2024 Tax Year) (State Income Tax Rates: a Complete Guide and Comparison for 2024 Tax Year) (State Income Tax Rates: a Complete Guide and Comparison for 2024 Tax Year) (State Income Tax Rates: a Complete Guide and Comparison for 2024 Tax Year) (State Income Tax Rates: a Complete Guide and Comparison for 2024 Tax Year) (Flat Tax Revolution: State Income Tax Reform | Tax Foundation) (State Income Tax Rates: a Complete Guide and Comparison for 2024 Tax Year) (New York Tax Rankings | 2025 State Tax Competitiveness Index) (What Californians Need to Know About the 2024 Mental Health …) (4% Surtax on Taxable Income: The Basics – Mass.gov), станом на податкові зміни 2023–2024 років.
